Прогрес не зупинити: три причини для апгрейда ігрового PC

Суперечки про необхідність чергового апгрейда займають не останнє місце в рейтингу священних інтернет-воєн: одні змітають з полиць нове залізо і аргументують результатами тестів, інші вважають вихід чергової платформи теорією змови і ні в яку не хочуть злазити з застарілою складання з коментарем «так воно і так все тягне». І до певного моменту другий підхід худо-бідно себе виправдовував. Але минулий рік не залишив шанувальникам ретро-системників жодних шансів. Чому так сталося — розповімо у сьогоднішній статті.

Актуальність комплектуючих — це не тільки рік випуску і робочі частоти, але і реальна здатність справлятися з поставленими завданнями. У випадку з геймерським PC одного твердження «і так зійде» сьогодні вже недостатньо: якість відеоігор зростає, не відстають і системні вимоги. А ті самі бюджетні «диво-збірки» з YouTube на перевірку виявляються сумнівним компромісом консолей з їх застарілої начинкою. Кому захочеться рубатися в новий Wolfenstein при жалюгідних 30 кадрах в секунду? І власники стареньких системників змушені знижувати якість картинки, лише б не лагало, вперто ігноруючи той факт, що навіть в бюджетному сегменті сучасне залізо буде набагато швидше свого аналога з 2015 року. У чому ж причина такого стрибка продуктивності? Все просто — відбулася залізна революція, яка перевернула весь комп’ютерний ринок вперше за кілька років.

 

Друге пришестя процесорів

Теорія

Вже довгі роки вибір користувачів на ринку процесорів вкрай обмежений і фактично лежить тільки між червоною та синьою «таблеткою» — AMD чи Intel? Ось тільки до недавнього часу ця боротьба важкоатлетів йшла досить неспішно: останні принципово нові процесори AMD випустила ще в 2012 році. Мова, зрозуміло, про лінійки FX, в яку входили моделі, що мали до 8 ядер і виконані по 32-нанометровому техпроцесу. І до самого 2017 року ніякого прориву не передбачалося: оптимизировалось пристрій чіпа, зростала частота, але не змінювалася архітектура — якісного прориву не було. Враховуючи, що на момент старту лінійки топові FX знаходилися приблизно на рівні Intel Core i5 до Core i7 навіть близько не дотягували, Intel очікувано розслабилася. Так і почалася похмура епоха приросту в 5% за покоління. Більше того: Intel зледащіли і перестала робити по-справжньому круті моделі, відмовившись від припою під кришкою (тепер там теж термопаста), і не поспішала з переходом на більш тонкі техпроцеси.

 

Практика

До 2017 року спостерігалася передбачувана картина. Власники Core i7 на застарілій архітектурі Sandy і Ivy Bridge не поспішали з апгрейдом: кулер потужніше, множник в UEFI задер — і ось тобі чотирьохядерник з частотою аж до 5,2 ГГц. Спасибі старому доброму припою під кришкою. У AMD ситуація ще сумніша — останнє оновлення серії FX застопорилося на моделі 9590 з жахливим теплопакетом в 220 Вт і продуктивністю, яка не дотягувала навіть до мейнстрімових аналогів конкурента. І тільки в 2017-му AMD підірвала ринок випуском 16-потокових десктопних процесорів за ціною 8-потокових i7 від Intel. Ось з цього моменту і починається відлік нового витка еволюції CPU: «звичні» +5% до продуктивності кожен рік залишилися в минулому, а історії про непорушних позиціях Core i5-2500K перейшли в пантеон застарілих мемів.

Здавалося б, нам просто дали більше ядер і оновили техпроцес. Що тут нового? Але не варто забувати, що комп’ютер — це не тільки процесор, але і, наприклад, швидка оперативна пам’ять DDR4, яку старі платформи банально не підтримують. Ті самі «на рік по 5%» і постійні доопрацювання мікроархітектури за 5 років дали-таки відчутний приріст. Збільшений кеш L3, знижене енергоспоживання, розширені набори інструкцій — все це призводить до вельми несподіваного для засиділися на старих платформах результату: навіть молодший Core i3-8350K по продуктивності дає фору старичкові Core i7-2600K. А відрив флагманів минулих років від поточного мейнстріму вже не компенсувати ніякими припарками начебто розгону всіх можливих комплектуючих. Те ж повною мірою справедливо і для сімейства Ryzen від AMD. На тлі можливостей молодших Ryzen 3-1200 будь FX тепер годиться хіба що в офісну машинку бухгалтеру на тлі.

 

Висновки

Перевага сучасних ЦП не обмежується однією лише робочою частотою. З виходом нових багатоядерних лінійок приріст продуктивності склав більше 30% порівняно з попереднім поколінням, а застарілі платформи і зовсім не витримують ніякої конкуренції: де це бачено, щоб Core i7 поступався «бідного родича» Core i3? Старим тут не місце — його зайняли набагато більш успішні моделі.

 

Еволюція відеокарт

Теорія

Вимоги до відеокарт ростуть, мабуть, навіть швидше процесорних. Ігровим розробникам потрібна обробка величезних обсягів даних: геометричних, текстурних та інших. З появою доступних 4K-моніторів, зростанням популярності VR-шоломів і виходом нових версій графічних API підвищується і ряд вимог до сучасних GPU. І вже не варто дивуватися оновленим системним вимогам чергового ААА-проекту: справа зовсім не в змові виробників заліза — ринок лише задовольняє побажання самих користувачів, вимагають все більше просунутої графіки.

 

Практика

Про революції в стані відеокарт з появою лінійки NVIDIA на архітектурі Pascal не чув хіба що ледачий. Проривний стрибок продуктивності нових відеочіпів став можливим не в останню чергу завдяки переходу з 28-нм транзисторів на 16-нм. Це дозволило розмістити більше елементів на меншій площі і істотно знизити витік потужності і тепловиділення. Також Pascal має кращу дельта-компресію кольору, що підвищує пропускну здатність пам’яті на 20%. І нехай зараз не кожна гра здатна оприбуткувати 320 ГБ/с — прогрес не стоїть на місці, і запас потужності зайвим не буде вже сьогодні. Особливо для VR-проектів, де цей показник відіграє велику роль. Для порівняння, GTX 1080 вдвічі продуктивніше в VR, ніж GTX 980Ti. Цьому сприяє і мультипроцессирование (SMP), що дозволяє відеокарті обчислювати до 16 проекцій за один підхід.

Не відстає від «зеленого» суперника і AMD — використання пам’яті з величезною пропускної здатністю — HBM — в серії Fury X стало великим проривом в графічних процесорах «червоної» компанії з часів виходу перших моделей на архітектуру GCN. Та ж технологія отримала застосування і під флагманської лінійки AMD Vega — правда, змагатися на рівних з топовими рішеннями конкурента остання вже не змогла: не пощастило народитися в проблемне час. Проти «Веги» зіграло відразу кілька факторів: висока вартість, черговий бум майнінгу крипти (який особливо добре вівся саме на нових картках від «червоних», недостатні обсяги виробництва чіпів пам’яті (взагалі будь-якої)… Втім, технологічні поліпшення є: нове відеоядро вироблено по 14-нм техпроцесу FinFET LPP. Доповнюють картину новий піксельний движок, підтримка більшості функцій DirectX 12 з рівнем можливостей Feature Level 12_1 і розширена підтримка Vulkan 1.0. Як-ніяк, Vega — це прекрасний фундамент для продуктів нової архітектури, і через 2-3 роки ринок може перетворитися до невпізнання.

 

Висновки

Нова лінійка відеокарт NVIDIA GTX 10-ї серії практично поховала досягнення попереднього покоління, не кажучи вже про більш старих моделях. Тихі, холодні, продуктивні — і при цьому з меншим енергоспоживанням. Змін стільки, що у нас з ним написана окрема стаття. З ключових варто згадати оптимізацію частини геометрії і асинхронної роботи з повною обробкою переривань на найнижчому рівні, безліч технологій, орієнтованих на роботу з VR і високими дозволами. І, зрозуміло, частоти, які і не снилися попередникам.

 

Відповідальне зберігання

Теорія

У загальному випадку, кажучи про накопичувачі в сучасній збірці, ми маємо на увазі саме SSD, а долею HDD залишається традиційне збереження даних, при якому низька швидкість читання/запису повністю виправдана невисокою вартістю гігабайта сховища. Асортимент SSD-накопичувачів, розширився з виходом нових чіпів 3D NAND, спочатку може заплутати великою кількістю малозрозумілих користувачеві абревіатур. Насправді все не так складно, як здається. 3D NAND — це не новий тип пам’яті, а технології її виробництва, заснованого на вертикальному розташуванні осередків. Тому вибирати конкретну модель краще реальним тестів продуктивності, а не красивим логотипів на упаковці. Не варто забувати і про сценарії використання. Приміром, у геймерську збірку необов’язково встановлювати серверний накопичувач: термін служби у нього дійсно вище, але куди доцільніше вкласти різницю в ціні з «цивільної» моделлю у відеокарту або оперативну пам’ять. В реальності, щоб вичерпати ресурс навіть бюджетної моделі, потрібно щоденна запис понад 10 ГБ протягом пари-трійки років. Тобто досить перенести папку завантажень на звичайний HDD і не сходити з розуму по цифрам.

 

Практика

На практиці, крім типу пам’яті (і, зрозуміло, обсягу), головне споживче властивість накопичувача — швидкість читання/запису. При плануванні бюджетної складання або апгрейда критичної різниці між моделями в швидкості завантаження ОС і додатків можна і не помітити. Однак варто пам’ятати про обмеження буферної пам’яті в недорогих моделях — при копіюванні об’ємних файлів це може призвести до значної втрати швидкості. А високобюджетне залізо має сенс комплектувати високопродуктивними NVMe-моделями з інтерфейсом PCI-Express — саме вони є рекордсменами в своєму класі. Завдяки новому інтерфейсу підключення і оптимізованому для роботи з флеш-пам’яттю набору команд результати класичних SATA-накопичувачів залишилися так само далеко, як ті, в свій час, обігнали звичайні HDD.

Висновки

Навіть беручи до уваги більшу вартість за гігабайт сховища і менший (в теорії) термін служби, SSD-накопичувач є безальтернативною опцією будь-якої сучасної збірки для ігор або серйозного софту. Як ніяк, саме зберігання даних не перше десятиліття виступає «пляшковим горлечком» при багатьох завданнях. В плані саме збереження і використання для невимогливих до швидкості роботи додатків старому доброму HDD ще довго до почесної пенсії, а ось системі, «Фотошопу» і ігор, в яких максимально важлива швидкість завантаження даних дорога одна — на твердотельник.

В якості прикладу взято найбільш популярні і актуальні моделі в своїх категоріях. Графік не в масштабі.

 

Кінець епохи

У результаті залишається тільки констатувати — епоха старих платформ пішла, і засиджуватися на позавчорашньому залозі немає сенсу. Майбутнє вже тут. Пора визнати очевидне і задуматися про апгрейд, а не танцювати з бубном перед стареньким системним блоком, марно закликаючи духів оптимізації. Залізна революція 2017 року задала вектор розвитку ігрових PC і продовжує її розвивати. Тому прийшов час вибирати сторону барикад. А зробити правильний вибір допоможе Ситилинк.

Добавить комментарий